2-я книга ЦарствГлава 7 |
|
1 |
|
2 Тогда сказал царь Нафану пророку: смотри, я живу в доме кедровом, а ковчег Божий находится в скинии. |
|
3 И сказал Нафан царю: все, что у тебя на сердце, пойди, делай, ибо Господь с тобою. |
|
4 И в ту же ночь было слово Господне к Нафану, и сказано: |
|
5 Пойди, скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь: ты хочешь построить Мне дом, для жительства Моего? |
|
6 Но Я не живал в доме с того дня, как вывел сынов Израилевых из Египта, и до сего дня, и ходил в скинии и палатке. |
|
7 Где ни ходил Я со всеми сынами Израилевыми, сказал ли хотя слово которому-либо из колен Израилевых, которому Я повелел пасти народ Мой, Израиля, зачем вы не построите Мне дома кедрового? |
|
8 |
|
9 И был с тобою везде, куда ни ходил ты, и истребил всех врагов твоих от лица твоего, и имя твое соделал великим, подобно имени великих на земле. |
|
10 И дал место народу Моему, Израилю, и насадил его, и он живет на своем месте, и уже не трогается с него, и злодеи не утесняют его, как прежде. |
|
11 С того дня, как Я поставил судей над народом Моим Израилем, Я дал тебе покой от всех врагов твоих, и возвещает тебе Господь, что Господь устроит дом твой. |
|
12 Когда исполнятся дни твои и ты ляжешь с отцами твоими: тогда поставлю сына твоего после тебя, который произойдет от чресл твоих, и утвержу царство его навек. |
|
13 Он построит дом имени Моему, и утвержу престол царства его навек. |
|
14 Я буду ему Отцем, а он будет Мне сыном, так что если он сделает и преступление, Я буду наказывать его жезлом человеческим и ударами сынов человеческих. |
|
15 А милость Моя не отступит от него, так как Я отнял ее у Саула, которого Я удалил от лица твоего. |
|
16 Тверд будет дом твой, и царство твое в век пред тобою, престол твой будет тверд вовек. |
|
17 Все слова сии и все видение сие точно так пересказал Нафан Давиду. |
|
18 И пришел царь Давид, и сел пред лицем Господним, и сказал: кто я, Господи, Господи, и что дом мой, что ты возвел меня так высоко? |
|
19 Но и это еще малым показалось в очах Твоих, Господи, Господи. Ты предрекаешь еще о доме раба Твоего отдаленное; и это будет законом для человеков, Господи, Господи. |
|
20 И что еще Давид может сказать Тебе? Ты знаешь раба Твоего, Господи, Господи. |
|
21 Ради слова Твоего и по воле сердца Твоего, Ты творишь все великое сие, открывая рабу Твоему. |
|
22 Посему велик Ты, Господи Боже; ибо нет подобного Тебе, и нет Бога, кроме Тебя, по всему, что мы слышали ушами нашими. |
|
23 И какой народ на земле подобен народу Твоему Израилю, к которому приходил Бог, чтобы искупить его себе в народ, и сделать себе имя, и сделать для вас великие оные и страшные чудеса для земли Твоей, истребив от лица народа Твоего, который искупил Ты Себе из Египта, народы и богов их? |
|
24 Таким образом Ты народ Твой Израиля утвердил в народ Себе навек, и Ты, Господи, сделался их Богом. |
|
25 Итак, Господи Боже, слово, которое Ты сказал о рабе Твоем и о доме его, утверди навек, и сделай так, как Ты сказал. |
|
26 Да превозносят имя Твое вовек, говоря: Господь Саваоф, Бог Израилев, и дом раба Твоего Давида да будет тверд пред Тобою! |
|
27 Поелику Ты, Господь Саваоф, Боже Израилев, открыл рабу Твоему, и сказал: Я устрою твой дом; посему раб Твой и нашел сердце свое, чтоб помолиться Тебе. |
|
28 Итак, Господи, Господи, Ты - Бог, и слова Твои истина; и Ты предрекаешь рабу Твоему такое благо. |
|
29 Итак благоволи благословить дом раба Твоего, чтобы он был вечно пред лицем Твоим, ибо Ты Господи, Господи, предрек, и от благословения Твоего будет благословен дом раба Твоего вечно. |
2-а СамуїловаРозділ 7 |
|
1 |
|
2 то цар сказав до пророка Ната́на: „Подивися, — я сиджу́ в ке́дровому домі, а Божий ковчег знахо́диться під заві́сою!“ |
|
3 І сказав Ната́н до царя: „Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Госпо́дь з тобою“. |
|
4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Ната́на, кажучи: |
|
5 „Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробува́ння? |
|
6 Бо Я не пробува́в у домі від дня ви́ведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. |
|
7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими сина́ми, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племе́н, якому наказав Я пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудува́ли ви Мені ке́дрового дому? |
|
8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасови́ська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. |
|
9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і ви́губив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я́, як ім'я́ великих на землі. |
|
10 І встановив Я місце для наро́ду Мого, для Ізраїля, і він пробува́тиме на своєму місці, і не буде вже непоко́єний, і кривдники не будуть більше гноби́ти його, як перед тим. |
|
11 А від того дня, як Я настанови́в суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побуду́є тобі дім. |
|
12 Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство. |
|
13 Він збуду́є дім для Йме́ння Мого́, а Я зміцню́ престо ла його царства навіки. |
|
14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скри́вить дорогу свою, то Я покараю його лю́дською па́лицею та пора́зами лю́дських синів. |
|
15 Та ми́лість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. |
|
16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“ |
|
17 Як усі ці слова́, як усе це виді́ння, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
18 |
|
19 Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже! |
|
20 І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже! |
|
21 Ради сло́ва Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю вели́чність, звіща́ючи це Своєму рабо́ві. |
|
22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми уши́ма. |
|
23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́д, і щоб установити йому Своє́ Йме́ння, — і щоб учинити вам цю вели́чність, — та страшні́ речі для Свого Кра́ю ради наро́ду Свого, якого ви́купив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? |
|
24 І Ти зміцни́в Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за наро́д аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. |
|
25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говори́в! |
|
26 Нехай буде великим Ім'я́ Твоє аж навіки, щоб говорити: Госпо́дь Савао́т — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! |
|
27 Бо Ти, Го́споди Савао́те, Боже Ізра́їлів, об'яви́в Своєму рабові, говорячи: Збуду́ю тобі дім, тому́ раб Твій здобу́вся на відва́гу помолитися до Тебе цією молитвою! |
|
28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова́ Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. |
|
29 А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“ |
2-я книга ЦарствГлава 7 |
2-а СамуїловаРозділ 7 |
|
1 |
1 |
|
2 Тогда сказал царь Нафану пророку: смотри, я живу в доме кедровом, а ковчег Божий находится в скинии. |
2 то цар сказав до пророка Ната́на: „Подивися, — я сиджу́ в ке́дровому домі, а Божий ковчег знахо́диться під заві́сою!“ |
|
3 И сказал Нафан царю: все, что у тебя на сердце, пойди, делай, ибо Господь с тобою. |
3 І сказав Ната́н до царя: „Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Госпо́дь з тобою“. |
|
4 И в ту же ночь было слово Господне к Нафану, и сказано: |
4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Ната́на, кажучи: |
|
5 Пойди, скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь: ты хочешь построить Мне дом, для жительства Моего? |
5 „Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробува́ння? |
|
6 Но Я не живал в доме с того дня, как вывел сынов Израилевых из Египта, и до сего дня, и ходил в скинии и палатке. |
6 Бо Я не пробува́в у домі від дня ви́ведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі. |
|
7 Где ни ходил Я со всеми сынами Израилевыми, сказал ли хотя слово которому-либо из колен Израилевых, которому Я повелел пасти народ Мой, Израиля, зачем вы не построите Мне дома кедрового? |
7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими сина́ми, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племе́н, якому наказав Я пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудува́ли ви Мені ке́дрового дому? |
|
8 |
8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасови́ська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. |
|
9 И был с тобою везде, куда ни ходил ты, и истребил всех врагов твоих от лица твоего, и имя твое соделал великим, подобно имени великих на земле. |
9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і ви́губив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я́, як ім'я́ великих на землі. |
|
10 И дал место народу Моему, Израилю, и насадил его, и он живет на своем месте, и уже не трогается с него, и злодеи не утесняют его, как прежде. |
10 І встановив Я місце для наро́ду Мого, для Ізраїля, і він пробува́тиме на своєму місці, і не буде вже непоко́єний, і кривдники не будуть більше гноби́ти його, як перед тим. |
|
11 С того дня, как Я поставил судей над народом Моим Израилем, Я дал тебе покой от всех врагов твоих, и возвещает тебе Господь, что Господь устроит дом твой. |
11 А від того дня, як Я настанови́в суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побуду́є тобі дім. |
|
12 Когда исполнятся дни твои и ты ляжешь с отцами твоими: тогда поставлю сына твоего после тебя, который произойдет от чресл твоих, и утвержу царство его навек. |
12 Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство. |
|
13 Он построит дом имени Моему, и утвержу престол царства его навек. |
13 Він збуду́є дім для Йме́ння Мого́, а Я зміцню́ престо ла його царства навіки. |
|
14 Я буду ему Отцем, а он будет Мне сыном, так что если он сделает и преступление, Я буду наказывать его жезлом человеческим и ударами сынов человеческих. |
14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скри́вить дорогу свою, то Я покараю його лю́дською па́лицею та пора́зами лю́дських синів. |
|
15 А милость Моя не отступит от него, так как Я отнял ее у Саула, которого Я удалил от лица твоего. |
15 Та ми́лість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою. |
|
16 Тверд будет дом твой, и царство твое в век пред тобою, престол твой будет тверд вовек. |
16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“ |
|
17 Все слова сии и все видение сие точно так пересказал Нафан Давиду. |
17 Як усі ці слова́, як усе це виді́ння, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
18 И пришел царь Давид, и сел пред лицем Господним, и сказал: кто я, Господи, Господи, и что дом мой, что ты возвел меня так высоко? |
18 |
|
19 Но и это еще малым показалось в очах Твоих, Господи, Господи. Ты предрекаешь еще о доме раба Твоего отдаленное; и это будет законом для человеков, Господи, Господи. |
19 Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже! |
|
20 И что еще Давид может сказать Тебе? Ты знаешь раба Твоего, Господи, Господи. |
20 І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже! |
|
21 Ради слова Твоего и по воле сердца Твоего, Ты творишь все великое сие, открывая рабу Твоему. |
21 Ради сло́ва Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю вели́чність, звіща́ючи це Своєму рабо́ві. |
|
22 Посему велик Ты, Господи Боже; ибо нет подобного Тебе, и нет Бога, кроме Тебя, по всему, что мы слышали ушами нашими. |
22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми уши́ма. |
|
23 И какой народ на земле подобен народу Твоему Израилю, к которому приходил Бог, чтобы искупить его себе в народ, и сделать себе имя, и сделать для вас великие оные и страшные чудеса для земли Твоей, истребив от лица народа Твоего, который искупил Ты Себе из Египта, народы и богов их? |
23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́д, і щоб установити йому Своє́ Йме́ння, — і щоб учинити вам цю вели́чність, — та страшні́ речі для Свого Кра́ю ради наро́ду Свого, якого ви́купив Собі з Єгипту, від людей та від богів його? |
|
24 Таким образом Ты народ Твой Израиля утвердил в народ Себе навек, и Ты, Господи, сделался их Богом. |
24 І Ти зміцни́в Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за наро́д аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. |
|
25 Итак, Господи Боже, слово, которое Ты сказал о рабе Твоем и о доме его, утверди навек, и сделай так, как Ты сказал. |
25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говори́в! |
|
26 Да превозносят имя Твое вовек, говоря: Господь Саваоф, Бог Израилев, и дом раба Твоего Давида да будет тверд пред Тобою! |
26 Нехай буде великим Ім'я́ Твоє аж навіки, щоб говорити: Госпо́дь Савао́т — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм! |
|
27 Поелику Ты, Господь Саваоф, Боже Израилев, открыл рабу Твоему, и сказал: Я устрою твой дом; посему раб Твой и нашел сердце свое, чтоб помолиться Тебе. |
27 Бо Ти, Го́споди Савао́те, Боже Ізра́їлів, об'яви́в Своєму рабові, говорячи: Збуду́ю тобі дім, тому́ раб Твій здобу́вся на відва́гу помолитися до Тебе цією молитвою! |
|
28 Итак, Господи, Господи, Ты - Бог, и слова Твои истина; и Ты предрекаешь рабу Твоему такое благо. |
28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова́ Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро. |
|
29 Итак благоволи благословить дом раба Твоего, чтобы он был вечно пред лицем Твоим, ибо Ты Господи, Господи, предрек, и от благословения Твоего будет благословен дом раба Твоего вечно. |
29 А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“ |